Коротко про основне
Автор: Публій Вергілій Марон.
Літературний рід: епос.
Жанр: поема.
Композиція: складається з 2-х частин, у кожній по 6 книг.
Головні герої: Еней, Дідона, Сивілла, Анхіс, Латин, Лавінія, Турн.
Основа сюжету: римські міфи про троянців та Енея.
Тема: йдеться про життя Енея, якому було призначено стати родоначальником Римської держави.
Ідея: висвітлення мужності й патріотичності троянців та латинців; уславлення роду Юліїв.
Мета: зосередити увагу на божественному походженні Риму.
Історія створення
Еней за одним із міфів покинув спалену Трою разом із сином Іулом і батьком. Згуртувавши троянців, після проблем і пригод Еней заснував нову Римську державу.
Так, Вергілій відтворив у фантастичних образах міфічного минулого відголос сучасної епохи.
Міфологічна основа
— Еней — син Анхіса й Афродіти, він також родич троянського царя Пріама: обидва вони вели свій родовід від Дардана, сина Зевса, таким чином, Еней має божественне походження.
— Мотив про хоробру боротьбу Енея, що захищає Трою, присутній в народних переказах про Енея. Римські поети Невій і Енній також згадують Енея як засновника Риму і вихідця з Трої.
— Прародителем Риму вважається італійське місто Альба Лонга, засновник якого був Асканій, син Енея, який отримав ім’я Юл. Він засновник легендарного роду Юліїв.
— Міфологічні герої в поемі існують з реальними історичними особами. Під час відвідування підземного світу Еней спостерігає там багато діячів римської історії.
Характери героїв
Характери героїв відрізняються складністю і глибиною: Еней поєднує риси традиційного епічного героя з м’якістю і благочестям в дусі традиційних римських цінностей (як вони сприймалися поколінням, які пережили жах громадянських воєн і з ентузіазмом вітали Августів світ); характер Дідони в її врівноваженості вирізняється варварськими рисами (як характер Медеї в попередньої грецької традиції); поет не прикрашає покірність головного героя божественним долям — і в підземному царстві карфагенська цариця з обуренням відвертається від нього.
Художні особливості
— Книга перша, як і «Іліада» відразу вводить читача в гущу подій: перед нами Еней, який залишив Трою.
— Із самої розв’язки поеми Вергілій виявляє себе майстром зображення гостродраматичних сцен — Еоі обрушує шаленство природи на флот Енея.
— Ретроспектива.
— Злиття сьогодення і минулого.
— Бачення. Вночі до Енея приходить тінь Гектора, яка заклинає героя: «син богині, біжи з вогню, рятуйся».
— Спілкування з богами.
— Пророцтва.
— Явище духів.
— Елемент чудесного. Під час зупинки у Фракії Еней чує, що доноситься з-під землі голос Полідора, вбитого фракійським царем. Це змушує Енея швидко з «злочинної землі віддалитися».
— Кохання. Любов — це пристрасть, яка підпорядковує собі людину. Юнона і Венера не сперечаються, а допомагають Енею і Дідоні. У Вергілія любов подібна до згубної пристрасті.
Аналіз поеми
«Енеїда» — найзріліший твір Вергілія; це позначилося на його манері написання, мові та стилі.
Епос містить найрізноманітніші матеріал, складний для аналізу з точки зору джерел. Шоста пісня — своєрідна енциклопедія царства мертвих. Безумовно, Вергілій не міг ігнорувати історичні праці Варрона — основне джерело того часу, проте його колосальна ерудиція не зводилася до кількох навіть найбільших робіт. Для створення «Енеїди» були зроблені власні дослідницькі зусилля, значення яких важко переоцінити.
Епос Вергілія «Енеїда» відразу ж став класичним твором, сприймався як другий після гомерівського і не втрачав цього значення аж до нового часу.