Вивчення літератури, як наукової дисципліни, неможливо без теоретичних знань. Вивчення теорії літератури починається з відомостей про роди та жанри. Традиційно всі літературні твори поділяються на три роди: епос, лірику та драму. Поговоримо про них більш детально.
Епос
Це художнє відображення зовнішнього світу: подій, людей, їхніх вчинків. Епічним творам властива розповідно-описова форма. Залежно від масштабів розрізняють малі, середні та великі жанри.
До малих жанрів належать:
Есе – жанр на перетині художнього та публіцистичного стилів. За допомогою цього невеликого за обсягом твору автор викладає свій погляд на певну проблему.
Нарис – твір на соціальну, психологічну, політичну чи побутову тематику, в якому відображено конкретних людей, реальні події та факти.
Усмішка поєднує в собі ознаки анекдоту, фельєтону та гумористичного оповідання.
Памфлет – літературний чи публіцистичний твір, що має на меті висміяти політичний устрій в цілому чи окрему його частину: соціальну групу, партію тощо.
Казка – епічний твір про фантастичні явища та персонажів. Походить від народної творчості. Коротка та захоплива оповідь часто викликає відчуття реальності описуваних подій. Казці властива стала композиція, яскравий контраст між персонажами, найчастіше щасливий кінець.
Притча — повчально-алегорична оповідь з яскраво вираженою мораллю та хронологічним викладенням описуваних подій. На відміну від байки, її не можна трактувати багатозначно. Повчально-дидактична ідея яскраво виражена.
Легенда – переказ про історичну подію чи реальну постать. Для легенди, як і для казки, характерні фантастичні елементи.
Міф – вигадана історія про богів, духів, героїв та інших фантастичних людей чи істот. У міфах віддзеркалені уявлення предків про навколишній світ.
В центрі новели надзвичайна подія з несподіваною розв’язкою.
Оповідання – мабуть, найпопулярніший з малих жанрів. У цьому короткому творі найчастіше з ображається один епізод з життя героя або рідше групи персонажів.
До середніх жанрів науковці відносять повість та кіноповість. Повість відрізняється від оповідання більшим обсягом, розгорнутим сюжетом, розгалуженою системою другорядних персонажів. Більший обсяг дає можливості для детального змалювання та вивчення психології героїв, історії формування їхніх характерів, аналізу їхніх вчинків. Кіноповість – незвичайний жанр, що поєднує в собі ознаки кіно та літератури. У неї складний, розгорнутий сюжет, багато головних та другорядних персонажів, яскраві образи. У неї складний сюжет, гострий конфлікт, діалоги та репліки спеціально створені для знімального процесу в кіно.
До великих жанрів належить:
Роман – великий за обсягом та складний за побудовою художній твір. У ньому глибоко розкриваються історії формування характерів, широко охоплюються життєві події.
У хроніці послідовно розкривається історія подій у суспільстві чи родині.
Два, три і чотири літературні твори, поєднані між собою спільними сюжетом та дійовими особами називають дилогією, трилогією та тетралогією відповідно.
Лірика
У цьому роді літератури сутність буття відображується через почуття та переживання ліричного героя. Найчастіше ліричні твори написані у віршованій формі та не мають сюжету. Інколи в їхній основі конфлікт між ліричним героєм та оточенням.
Літературознавці розрізняють громадянську, пейзажну, інтимну та філософську лірику.
Ліричні жанри:
Ода – урочистий твір на честь видатної події чи особи.
Сонет – ліричний вірш з 14 рядків з перехресним римуванням.
Псалом – пісня релігійного змісту.
Епітафія – вірш, який може бути написаний на пам’ятнику.
Епіграма – жанр сатиричної поезії.
Елегія – ліричний вірш меланхолійного змісту.
Послання – віршоване звертання до особи або групи людей.
У ліричних портретах дається оцінка реальній людині.
Думка – твір лрелегійно-медитативного характеру.
Драма
Це рід літератури, у якому події відображаються через дію та репліки самих персонажів. Як правило, такі твори призначаються для сценічного втілення.
Виділяють такі основні жанри:
Трагедія – драматичний твір, що базується на гострому конфлікті особистості з дійсністю. Як правило, закінчується загибеллю головного героя.
У комедії за допомогою сатири та гумору викриваються негативні явища, розкривається смішне в людині та житті.
Драма – п’єса історичного, соціального чи побутового характеру. В її основі лежить конфлікт, що розвивається в постійній напрузі. Автор намагається розкрити психологію дійових осіб.
Трагікомедія має ознаки трагедії та комедії.
В українській літературі також відомі такі різновиди, як драматична поема, лірична драма, драма-феєрія.