«Балада про соняшник» — ліричне та символічне бачення творчості в житті людини. Відомий поет Іван Драч в 1962 році склав збірку «Соняшник», в якій найбільшої популярності у світі досягла філософська «Балада про соняшник».
Тема твору – розповідь про пізнання творчості, переосмислення поведінки, ідея – людині природньо необхідно відходити від буденності, збагачувати свій внутрішній світ, вміти бачити красу та натхнення у звичайному житті. Віршовий розмір твору – верлібр, без рими, будова — астрофічна. Ця балада є видом ліро-епічної поезії. У творі поєднані притаманні баладі фантастичні елементи, такі як надання людського виду соняшнику та сонцю, драматичний сюжет, який полягає в реакції соняшника на образ засмаглого, гарного дядька-сонця, який невимушено оминає хмари на своєму велосипеді.
Ключова ідея твору – зародження творчої особистості героя, пізнання та розширення кругозору, отримання натхнення та бажання пізнавати прекрасне.
Що стосується символічних образів, то сонце уособлює в собі поезію, творчість, яка здається головному герою чимось безмежним, вільним. Безтурботне життя молодого парубка-соняшника, який цілими днями бігає навипередки з вітром, стріляє з рогатки по горобцям, купається коло млина та загорає на піску на мить зупиняється осмисленням величності сонця, його талантом та обдарованості. Прохання проїхатися на велосипеді, або хоча б сісти на раму – бажання героя доторкнутися до прекрасного, до творчості. Не дивно, що герой «застиг на роки і століття», тому що сонце стало найбільшим враженням у його житті.
У творі активно використовується такий художній прийом як метафора (наявність кінцівок у соняшника, його здатність бігати, плавати, стріляти по горобцям, здатність сонця їздити на велосипеді, бути одягнутим в сорочку). Використовуються епітети, покликані найбільш лірично та натхненно охарактеризувати процес самовизначення головного героя: золоте німе захоплення, золоті переливи, красиве засмагле сонце.
У баладі присутній момент перевтілення – головний герой, парубок який жив безтурботним життям перетворився на осмисленого творця, який готовий все життя вчитися, пізнавати, творити. Рослина соняшника не дарма використана автором твору – в житті ця рослина завжди повертає цвіт до сонця, отримує від небесного світила основні корисні речовини для росту та цвітіння.
Кульмінаційна думка – звернення автора до читача: для творчої за покликом людини важливо за життя віднайти прекрасне, за сюжетом поезію. У вірші соняшник знаходить її фізично у вигляді сонця, а в житті цей процес проходить у серці людини. Спочатку поезія здається чимось неосяжним, величним, проте вона здатна відкрити творцю особливий світ, багатий різнобарвними емоціями, відчуттями, фантазіями та мріями. Не кожен може звернути увагу та оцінити творчість, прийняти її до свого серця, вплести до світогляду і понести через все життя.