Ліро-епічна поема Т. Г. Шевченка «Іван Підкова» була написана 1839 році та ввійшла до першої збірка «Кобзаря» 1840 року випуску.
Тема — спогади діда про героїчне минуле запорозьких козаків, які під командуванням Івана Підкови давали відсіч турецьким загарбникам.
Ідея — прославляння сили та відваги козаків в боротьбі за свободу та незалежність рідного краю, оспівування їх братерської дружби, взаємовиручки та довіри до свого отамана.
Головна думка твору — пам’ятати про героїчне минуле України та її вірних синів, які боролися за незалежність під керівництвом мудрих та сміливих ватажків.
Твір складається з двох частин, які протиставляються одна одній. Протиставлення минулого та сучасного — основний композиційний принцип твору.
В першій частині зображено сучасність, в якій панує дух пасивного примирення з поразкою, але ще залишилися ті, хто пам’ятає, як козаки виборювали свободу та краще життя для України. Десь в глибині душі, в людей жевріє надія, що боротьба не була марною. Саме тому, дід розповідає онукові про старі героїчні часи.
Друга частина пронизана духом свободи та героїчної боротьби з поневолювачами, що виражаються у похід до Царгорода. Події відбуваються на фоні бурхливого моря, яке немов жива істота, відчуває наближення небезпеки, але воно підтримує козаків самі Запорожці цілковито довіряють своєму отаману, який знає куди їх веде, і готові до боротьби.
У тексті присутні художні засоби увиразнення, що підкреслюють тісний зв’язок, і водночас контрастність минулого та сучасності.
Образ Івана Підкови виписаний в романтичній манері з елементами ідеалізації запорізького отамана. Побратими поважають його за відчайдушність, сміливість, мудрість у прийнятті рішень. Він в першу чергу турбується про козацьку громаду. Лаконізм реплік між отаманом і козаками свідчить про їх цілковите взаєморозуміння, велику довіру. Це спонукає козаків до зразкової дисципліни та згуртованості. Завдяки таким якостям, козацькому лицарству «Було колись добре жити на тій Україні».
Історична постать — Іван Підкова, протягом певного часу дійсно був козацьким отаманом і героїчно боровся з Османської імперією. Проте морських походів він не здійснював. Створюючи образ Івана Підкови, Шевченко більше спирався не на історичні джерела, а на фольклорно-легендарну версію життя Івана Підкови.
Поема «Іван Підкова» — справжній шедевр української романтичної поезії. За своїм ідейним наповненням та поетичними формами твір досить близький до романтичної балади в стилі українських народних дум, які описують морські походи козаків.
Думки Шевченка про, те що український народ повинен пам’ятати славу козацької доби, тоді він зможе піднятися та скинути ненависні кайдани. Адже краще вмерти вільним в бою, ніж все життя прожити в рабстві — вилилися в поетичні рядки твору «Іван Підкова».